Себорейний дерматит — це поширена, хронічна або рецидивуюча форма дерматиту, яка переважно вражає багаті сальними залозами ділянки шкіри голови, обличчя та тулуба.

Розрізняють дитячу і дорослу форми себорейного дерматиту.

Хто хворіє на себорейний дерматит?
Себорейний дерматит є поширеним захворюванням шкіри, яке вражає від 3% до 12% населення.

Дитячий себорейний дерматит вражає дітей віком до 3 місяців і зазвичай проходить у віці 6-12 місяців.
Себорейний дерматит у дорослих, як правило, починається в пізньому підлітковому віці. Найбільша поширеність серед молодих людей і людей похилого віку. Частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок.

Причини:
Етіологія повністю не вивчена.
Із захворюванням пов’язано кілька факторів, наприклад рівень гормонів, грибкові інфекції , дефіцит харчування, нейрогенні фактори. Вважається, що певну роль відіграє поширення дріжджів роду Malassezia.

Клінічні ознаки:
Дитячий себорейний дерматит на шкірі голови та в складках шкіри і проявляється рожевими плямами, які можуть лущитись, може викликати свербіж.

Себорейний дерматит у дорослих зазвичай вражає ділянки шкіри з надмірним утворенням шкірного сала, такі як шкіра голови, носогубні складки, брови, борода, вуха, завушна ділянка, грудна клітка та інші складки шкіри.

Діагностика:
Діагноз себорейного дерматиту – це клінічний діагноз, заснований на локалізації, зовнішньому вигляді та характері уражень.

Допоміжні методи діагностики: дерматоскопія, панч-біопсію.

Оскільки Malassezia є нормальним компонентом шкірної флори, їх наявність під час мікроскопії зішкрібу шкіри не є діагностичною.

Лікування:
• місцева терапія (протигрибкові засоби, топічні кортикостероїди, топічні інгібітори кальциневрину, кератолітики)
• лікувальні шампуні, що містять кетоконазол, циклопірокс, сульфід селену, піритіон цинку та саліцилову кислоту
• системна терапія (пероральні протигрибкові засоби, пероральний ізотретиноїн в окремих випадках)